Arrange hues in order to measure the accuracy of your color perception.
На сітківці кожного ока є три типи колбочок, чутливих до довгих, середніх і коротких хвиль світла — приблизно до червоного, зеленого та синього. Мозок не отримує «колір» готовим: він порівнює сигнали від трьох типів колбочок і вже з цього співвідношення обчислює відтінок. Саме тому кольорове сприйняття — це радше обчислення, ніж вимірювання.
Здорове око розрізняє близько мільйона відтінків, але не рівномірно: до зелено-жовтої частини спектра ми значно чутливіші, ніж до фіолетової. Це наслідок еволюції — предки, які краще розрізняли стиглі плоди серед листя, мали перевагу.
Приблизно вісім відсотків чоловіків і півпроцента жінок мають ту чи іншу форму зміненого кольоросприйняття. Найпоширеніші варіанти — дейтераномалія та протаномалія, коли зелені або червоні колбочки зміщені за чутливістю. Різка диспропорція між статями пояснюється тим, що відповідні гени лежать у X-хромосомі.
Поширена помилка — уявляти дальтонізм як повну відсутність кольору. Насправді повна ахроматопсія трапляється надзвичайно рідко. Люди зі зміненим кольоровим зором бачать кольори, просто деякі пари відтінків для них зливаються — наприклад, оливковий і коричневий або рожевий і сірий.
Тест, у якому треба розставити зразки за плавним переходом, походить від методики Фарнсворта–Манселла, розробленої в 1940-х роках. Вона чутливіша за картинки з цифрами, бо перевіряє не наявність порушення, а тонкість розрізнення — тому й здорові люди рідко отримують ідеальний результат.
Результат помітно залежить від того, як налаштований ваш екран, чи ввімкнено нічний режим і яке освітлення в кімнаті. Тепле світло лампи зміщує сприйняття в бік жовтого. Для чесного результату вимкніть фільтри синього світла й дивіться на екран прямо, а не під кутом.